Приклад 1:
Вони, зокрема, знали чотири арифметичні дії, вміли підносити до степеня, добувати квадратний і кубічний корені, обчислювати площу ряду геометричних фігур, винайшли примітивну систему дробів, знали арифметичну прогресію тощо, навіть склали спеціальні таблиці для швидкого множення та ділення . Вавилонці, спираю- чися на математичні надбання шумерів, за тисячоліття до Піфагора відкрили його теорему, навчилися обчислювати об’єм окремих просторових фігур і площу земельної ділянки неправильної форми (вони розбивали її на ряд правильних фігур, визначали їхню площу, а потім результати додавали), знали число п. На думку сучасних математиків, порівняно з іншими передньоазіатськими народами давнини вавилонці досягли в галузі математичних знань найбільших успіхів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Тому для забе зпечення потреби рослин у фосфатному живленні необхідно враховувати й показник рухомості, що характеризує ступінь насиченості ґрунту фосфат – іонами і здатність їх переходити у ґрунтовий розчин, тобто необхідно обчислювати вміст фосфатів у ґрунтовому розчині безпосередньо у перерахунку на Н2РО4. Фосфатний потенціал виражали через розчинність монокальційфосфату 242 )( POHCa у рівноважному розчині гетерогенної системи тверда фаза – ґрунтовий розчин: 425,0 POpHpCa Застосовуючи це рівняння, по рівнювали значення експериментально одержаних показників pH 2PO4 ґрунтових розчинів з показниками фосфатного потенціалу ґрунту.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Наприклад, вищерозглянутий приклад до правила 1 буде обчислювати правильний результат, якщо записати його у такий спосіб: int m = 2, n = 3; double a = (double) m/n; // у результаті a=0.66(6) int i = 2; long l = 2; double d; float f; d = (double) i * (double) l; f = (float)d; У цих прикладах величини m, n, i, l, d зводяться явно до зазначених у круглих дужках типів. Потреба у зведенні типів виникає, наприклад, у разі, коли функція повер- тає покажчик на тип void, який слід присвоїти змінній конкретного типу для подальших операцій з нею: float * w= (float *) malloc(25 * sizeof(float)); Явне зведення типу є джерелом можливих помилок, оскільки вся відпові- дальність за його результат покладається на програміста.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”
