Значення
-
Здатність людини мислити, логічно пізнавати дійсність, узагальнювати результати пізнання, розуміти закономірності розвитку природи та суспільства; інтелект, мислення.
-
Здатність розумно, розсудливо мислити і діяти; здоровий глузд, розсудливість.
-
Сукупність поглядів, ідей, світогляд певної особистості, соціальної групи або історичної епохи.
-
У давній філософії та поетичній мові — духовний початок, протиставлений матерії; дух, душа.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розум, р. розума, д. розумові, з. розума, о. розумом, м. розумі, к. розум