Значення
-
ІНТЕЛЕ́КТ, -у, чол.
-
Здатність людини до мислення, раціонального пізнання дійсності, на відміну від емоційних, вольових, інтуїтивних та інших психічних процесів; розум, розумові здібності. Високий рівень інтелекту.
-
У психології та філософії — сукупність пізнавальних здібностей людини (відчуття, сприймання, пам’ять, уявлення, мислення), що забезпечують успішне пристосування до нових ситуацій і розв’язання проблем.
-
У науково-технічній сфері — здатність обчислювальних систем, машин або програм до виконання функцій, які традиційно вважаються прерогативою людського розуму (навчання, логічний аналіз, розпізнавання образів тощо); штучний інтелект.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інтелект, р. інтелекту, д. інтелектові, з. інтелект, о. інтелектом, м. інтелекті, к. інтелекте