Словник Української Мови
1. Філософська концепція, що розглядає матеріальну субстанцію (речовину) як першопричину та основу всього існуючого, часто протиставляється ідеалізму.
2. У мистецтві та літературі — напрям або художній прийом, що акцентує увагу на детальному, об’єктивному зображенні предметного, матеріального світу, іноді на шкоду психологізму чи духовному змісту.
об’являння — дія за дієсловом об’являти; оприлюднення, повідомлення чого-небудь громадськості, ознайомлення з чим-небудь; акт публічного оголошення про що-небудь.
1. Який стосується речі, властивий речі, має ознаки речі; матеріальний, об’єктивний.
2. Який складається з певної речовини, матеріалу; матеріальний.
3. Який стосується сутності справи, основного змісту чогось; суттєвий, істотний.
4. У граматиці: такий, що називає предмет (іменник) або вказує на предмет (займенник).
1. (заст.) Оголошувати, проголошувати щось публічно, надавати чомусь офіційної чи гласної відомості.
2. (заст.) Виявляти, показувати якісь почуття, наміри, властивості.
3. (діал.) Об’являти, оголошувати, повідомляти.
1. Об’єктивна реальність, матерія, що існує поза та незалежно від людської свідомості і відображається нею.
2. Вид матерії, що має масу спокою; сукупність атомів, молекул або інших частинок, які складають будь-яке фізичне тіло.
3. Окремий вид, різновид матерії з певним хімічним складом, структурою та властивостями (наприклад, хімічна речовина, органічна речовина).
4. (у філософії) Вічна, невід’ємна основа всього існуючого, первісна субстанція, що лежить в основі всіх явищ і процесів.
5. (переносне значення) Суть, зміст, основна думка чого-небудь (наприклад, розмови, висловлювання).
1. (розм.) Надати комусь, чомусь ознак, властивостей, схожості на персонажа творів Івана Франка — Чуструка (Чустрика), зокрема його зовнішнього вигляду, поведінки або долі; зробити подібним до Чуструка.
2. (перен., розм.) Зобразити когось, щось у карикатурному, гротескному вигляді; спотворити, викривити образами або описом.
1. Який стосується речовини, складається з речовини, має фізичну природу; матеріальний.
2. У філософії: такий, що існує об’єктивно, незалежно від свідомості; об’єктивний, матеріальний (про світ, реальність).
3. У логіці та лінгвістиці: такий, що виражає сутність, конкретну ознаку предмета або явища (про поняття, значення слова тощо).
Речовинність — властивість матеріальних об’єктів, яка полягає в тому, що вони існують у вигляді речовини, мають фізичну природу та відчутні ознаки.
Речовинність — у філософії: об’єктивна реальність, матеріальний світ, що існує незалежно від свідомості та відчувається через органи чуттів.
Речовинність — у художній літературі та мистецтві: відтворення конкретних, чуттєво сприйнятних деталей дійсності, що створює ефект достовірності зображуваного.
Обчустритися — діалектне дієслово, що означає збентежитися, зніяковіти, втратити впевненість або орієнтацію внаслідок несподіваної, дивної чи неприємної ситуації; опинитися в стані розгубленості.
1. Те саме, що речовина — те, з чого складаються фізичні тіла та явища матеріального світу; матерія, субстанція.
2. У хімії — окрема форма матерії (елемент, сполука або суміш), що має певний склад і характерні властивості.
3. У філософії — сутнісна основа, суть явищ, внутрішнє змістовне ядро чого-небудь.