Древослів

Словник Української Мови

орієнтація

Буква

1. Дія за значенням орієнтувати та орієнтуватися; визначення свого місцезнаходження, напрямку руху або ставлення до чогось за певними ознаками, прикметами, явищами.

2. Уміння розбиратися в навколишній обстановці, обґрунтоване розуміння суті явищ, процесів, подій; світоглядна позиція, напрямок діяльності.

3. Спеціальне спорядження, навчання або підготовка для дій у певних умовах (наприклад, у горах, під водою).

4. У біології — здатність організму або його частин (органів) займати певне положення в просторі під впливом зовнішніх чинників (наприклад, сили тяжіння, світла).

5. У геометрії — властивість фігур, що розрізняє, наприклад, праву та ліву трійку векторів або напрям обходу контуру.

6. У сексології — статева орієнтація як переважна спрямованість сексуального потягу, емоційної та романтичної привабливості до представників певної статі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Імовірно, що ця орієнтація на «службову» функцію поезії щодо філософії і перешкодила Сковороді розвинути далі тенденції, пов’язані з розвитком елементів поетичного мислення, на основі яких згодом розвинулася нова українська література. З ім’ям Сковороди пов’язаний розвиток такого літературного жанру, як байка.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Орієнтація еліпса і величин и його півосей залежать від амплітуд OA і OB і рі зниці фаз ϕ . Розглянемо частинні випадки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Взаємна орієнтація трійки векторів E  , H  , і υ задовольняє таке пр авило: з кінця вектора υ обертання від E  до H  вздовж найкоротшої дуги виглядає таким, що ві д- бувається проти руху стрілки годинника (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів