Значення
-
Визначати місцезнаходження, напрямок або становище щодо сторін світу, відомих об’єктів або певних умов.
-
Розбиратися в обстановці, оцінювати обставини, умови для подальших дій; пристосовуватися до чого-небудь.
-
Надавати певного напрямку, спрямовувати (наприклад, діяльність, думки, інтереси).
-
Розташовувати, будувати щось з урахуванням певного напрямку (наприклад, сторони світу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я орієнтую, ти орієнтуєш, він орієнтує, ми орієнтуємо, ви орієнтуєте, вони орієнтують
Походження слова (Етимологія)
Слово «орієнтувати» походить від латинського «oriens» (схід, місце сходу сонця), що пов’язане з дієсловом «orior» — «підніматися, з’являтися». Спочатку в європейських мовах (французькій, німецькій, англійській) воно означало «розташовувати що-небудь відносно сходу», а згодом набуло ширшого значення — «визначати своє місцезнаходження, розбиратися в обстановці». В українську мову слово прийшло через посередництво західноєвропейських мов.