Словник Української Мови
1. Офіційне або публічне повідомлення, оголошення, опубліковане в друкованих засобах масової інформації, розміщене на спеціальних стендах або в інший спосіб для загального відома.
2. Текст такого повідомлення, що містить інформацію про щось (наприклад, про продаж, купівлю, послуги, заходи тощо).
3. (заст.) Документ, офіційна папера, що містить якесь розпорядження або наказ.
1. Особа або організація, яка отримує щось (кошти, допомогу, інформацію, майно тощо) від донора або відправника.
2. У медицині та біології: організм, тканина або клітина, якій пересаджують, переливають або вводять щось від донора (наприклад, кров, органи, кістковий мозок, ліки).
1. Офіційно або публічно повідомити про щось, оголосити, зробити загальновідомим.
2. Проголосити, визнати когось або щось таким, що має певний статус, якість або властивість (наприклад, об’явити когось винним, об’явити територію зоною лиха).
3. У застарілому або діловому вживанні — пред’явити, показати щось (наприклад, документ для перевірки).
1. З’явитися, стати видимим, помітним або відомим; показати себе.
2. Несподівано прибути, прийти кудись або до когось; з’явитися в певному місці.
3. Виявити себе, показати свої якості, властивості або наміри (часто про явища, почуття, стани).
4. (У пасивних конструкціях) Бути оголошеним, оприлюдненим; стати відомим через офіційне повідомлення.
Жінка або дівчина, яка отримує щось від іншої особи чи організації (кошти, допомогу, подарунок тощо).
Особа жіночої статі, якій пересаджують органи, тканини або клітини донора в медицині.
У хімії та фізиці — речовина, пристрій або система, яка приймає, поглинає або реагує на певну енергію, сигнал, частинку чи хімічну сполуку.
1. Рідкісний варіант слова “оглядка” — дія за значенням “оглядати” або результат такої дії; огляд, оглядання.
2. У спеціальному контексті (наприклад, у військовій справі чи охороні) — може означати попереджувальний сигнал, повідомлення про загрозу або виявлення противника (аналогічно “оглядці” у значенні “сторожового поста”).
1. Який містить багато слів, надто довгий, багатослівний (про мовлення, текст).
2. Який схильний до довгих промов, розмов, любить багато говорити (про людину).
1. Такий, що був офіційно проголошений, оприлюднений або оголошений; проголошений.
2. Уживається як складова частина офіційних назв, титулів або термінів (наприклад, “Об’явлена воля”).
1. Жінка, яка професійно займається складанням словників, лексикографією; жіночий відповідник до слова “речник” у значенні “лексикограф”.
2. Застаріла назва жіночої особи, яка виступає з промовами, ораторка; також жінка, яка вміло й красномовно висловлює думки.
3. У лінгвістиці: жінка-носійка певної мови, яка використовується як джерело мовного матеріалу для дослідження (наприклад, носійка рідного діалекту).
1. Офіційне повідомлення, оголошення, оприлюднення інформації, часто у письмовій формі (наказ, указ, маніфест тощо).
2. У релігійному контексті — відкриття, прояв божественної волі, істини або священного тексту (наприклад, Боже об’явлення).
3. (Застаріле) Виявлення, викриття чогось, перетворення з прихованого стану у видимий.