• рецесійний

    1. Пов’язаний з рецесією, що характеризується рецесією (у 1-му значенні); властивий рецесії.

    2. В економіці: такий, що належить до періоду рецесії (у 2-му значенні) або спричиняє її; що характеризується спадом виробництва та економічної активності.

  • обюрокрачувати

    Надавати чомусь характер бюрократизму, перетворювати на бюрократію, заплутувати формальностями та канцелярщиною.

    Впроваджувати надмірну адміністративну систему, за якої рішення ускладнюються через формальні процедури, розгалужену ієрархію та відсутність гнучкості.

  • рецесія

    1. Тимчасове значне зниження економічної активності в країні або регіоні, що характеризується скороченням виробництва, зростанням безробіття, падінням купівельної спроможності та іншими негативними явищами; економічний спад.

    2. У медицині — відступання, зменшення або зникнення проявів хвороби.

    3. У геології — поступове відступання води від берегів, відміна трансгресії.

  • рецидив

    1. Повторне виникнення, відновлення хвороби після одужання або періоду покращення.

    2. Повторне вчинення злочину особою, яка раніше вже була засуджена за інший злочин.

    3. (переносне значення) Повторне виникнення, відродження негативного явища, стану або проблеми, які вважалися подоланими.

  • обюрокрачуватися

    1. Перетворюватися на бюрократа, набувати рис бюрократа; ставати надмірно формалістичним, відірваним від реальних потреб справи.

    2. (Про організації, установи, системи) Набувати ознак бюрократизму, ставати громіздкими, зарегламентованими та неефективними через надмірне розширення апарату управління та формальних процедур.

  • рецидивізм

    1. Повторне вчинення злочину особою, яка вже має судимість за попередній злочин, що є підставою для кваліфікації діяння як рецидиву та посилення кримінальної відповідальності.

    2. У ширшому значенні — схильність до повторення негативних явищ, дій або станів після періоду перерви чи лікування (наприклад, рецидивізм захворювання, рецидивізм антисоціальної поведінки).

  • об’юшений

    1. (про людину) такий, що має надмірну вагу, огрядний, товстий.

    2. (переносно, про предмет) товстий, масивний, об’ємистий.

  • об’юшити

    1. (спец.) Покрити поверхню металу тонким шаром іншого металу (зазвичай золота, срібла, платини) шляхом електролізу; гальванізувати.

    2. (розм., перен.) Надати чому-небудь зовнішнього блиску, пишності; прикрасити, оздобити (часто з відтінком несхвалення).

  • рецидивіст

    Особа, яка вчинила новий злочин після засудження за попередній, особливо якщо вона визнана судом небезпечним або особливо небезпечним рецидивістом.

  • об’юшитися

    Об’юшитися — (розм.) набути форми юшки, набрякнути, опухнути (переважно про обличчя).