Словник Української Мови
1. Рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae), поширених у Євразії, з яскравими квітковими кошиками, часто з лікарськими властивостями; до роду належить, зокрема, оман високий (Inula helenium).
2. Народна назва рослини девясил, що належить до роду оман (Inula), особливо девясила високого, відомого своїми лікувальними властивостями.
3. (географія, власна назва) Скорочена назва держави Оман (Султанат Оман), що розташована на південному сході Аравійського півострова.
1. Технічний термін, що позначає дію за значенням дієслова “рихтувати” — виправлення, вирівнювання, приведення чого-небудь (зазвичай металевої деталі, конструкції) у належний стан, правильну форму або положення.
2. Результат такої дії — виправлений, вирівняний стан деталі, конструкції; сама деталь після рихтування.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
3. (у спеціальній термінології) Назва роду денних метеликів родини сонцевиків (Melitaea), поширених у Євразії та Північній Африці.
1. У середньовічній Європі — лицар, озброєний вершник, що належав до військово-феодального стану; зазвичай благородного походження, який дотримувався кодексу честі та вірності сюзерену.
2. Переносно — шляхетна, великодушна, безкорислива людина, яка вступається за слабких, бореться за справедливість, честь і високі ідеали.
3. У деяких орденах та нагородах — член лицарського ордена або особа, удостоєна лицарського звання (наприклад, лицар ордена).
4. Фігура у шахах, яка ходить руслом, що нагадує літеру «Г» (на дві клітинки в одному напрямку і одну — у перпендикулярному); конь.
1. Який перебуває в стані обману, введений в оману; той, кого обдурили, збили з пантелику.
2. Який сприймається помилково, викликає хибне уявлення; обманний, ілюзорний.
1. Суспільний стан лицарів у феодальній Європі; лицарське звання.
2. Збірна назва лицарів як соціальної верстви середньовічного суспільства.
3. Сукупність морально-етичних ідеалів та норм поведінки, характерних для лицарів (вірність, мужність, благородство, захист слабких, шанування жінки тощо).
4. Перен. Благородність у вчинках, високе почуття честі, готовність до самопожертви.
1. Стосовний до лицарів, властивий їм; призначений для лицарів.
2. Який відзначається високими моральними якостями, благородством, самовідданістю, великодушністю; властивий лицарю як ідеальному образу.
3. Стосовний до лицарства як феодального стану, до його організації, життя та звичаїв.
1. Обманути, ввести в оману, збити з пантелику хибними відомостями, обіцянками тощо; перехитрити.
2. Захопити, привернути увагу чимось привабливим, принадним; спокусити, звабити.
1. Бути рицарем, перебувати в лицарському стані; поводитися як рицар, відповідно до лицарського кодексу честі.
2. Перен. виявляти високі моральні якості, благородство, самовідданість, захищати слабких або боротися за високі ідеали.
3. Заст. брати участь у лицарських турнірах, військових походах або інших справах, властивих рицарям.