рицар

1. У середньовічній Європі — лицар, озброєний вершник, що належав до військово-феодального стану; зазвичай благородного походження, який дотримувався кодексу честі та вірності сюзерену.

2. Переносно — шляхетна, великодушна, безкорислива людина, яка вступається за слабких, бореться за справедливість, честь і високі ідеали.

3. У деяких орденах та нагородах — член лицарського ордена або особа, удостоєна лицарського звання (наприклад, лицар ордена).

4. Фігура у шахах, яка ходить руслом, що нагадує літеру «Г» (на дві клітинки в одному напрямку і одну — у перпендикулярному); конь.

Приклади вживання

Приклад 1:
Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильнійша од гармат, Там жизнь-алтин, а смерть-копійка, Там рицар-всякий парубійка. Козак там чортові не брат.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Не знаєш, синку, до кого лицятись Ти хочеш із великим, щирим серцем, Ти, рицар з рицарів, князь між князями, Ділами славними рівен з царями! Байда Про всіх князів красою Гальшка пишна, Про всіх царів уродою велична.
— Невідомий автор, “172 Baida Kniaz Vishnieviets Kii Pantielieimon Kulish”

Частина мови: іменник (однина) |