1. (про людину) Розлютитися, розгніватися, втратити самовладання через сильне обурення чи злість.
2. (переносно, про стихію, явище природи) Розлютитися, розійтися, набрати сили, стати бурхливим, грізним (наприклад, про море, бурю, вітер).
-
оляна
1. Олія рослинного походження, що добувається пресуванням або екстракцією насіння олійних культур; харчовий продукт з високим вмістом жирів.
2. (у технічному значенні) Мастильна речовина мінерального або синтетичного походження, призначена для змащування механізмів і деталей.
3. (у живописі) Суміш пігментів з олією (переважно лляною), використовувана як фарба для художніх робіт.
-
рівносильно
1. У значенні “так само, однаково, у такий самий спосіб”, вказує на повну тотожність, еквівалентність дій, станів, якостей або висловлювань.
2. У логіці та математиці: так, що має однакову силу, значення або істинність; еквівалентно, тотожно.
-
оляндра
Оляндра — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
Оляндра — власна назва села в Україні, розташованого в Автономній Республіці Крим (окупована територія).
-
рівноскладений
1. (про вірш) Такий, що має однакову кількість складів у кожному рядку.
2. (про слово) Такий, що має однакову кількість складів з іншим словом або словами.
-
оляпка
1. Водоплавний птах родини оляпкових (Cinclidae), який мешкає біля швидких гірських річок і струмків, відомий здатністю бігати по дну водойми у пошуках їжі; представник роду Cinclus (напр., оляпка звичайна, Cinclus cinclus).
2. Рід птахів (Cinclidae) з ряду горобцеподібних, до якого належать види, пристосовані до життя на берегах швидких водойм.
-
рівноскладеність
1. (лінгвістика) Властивість слів, що мають однакову кількість складів; однаковість у складовій структурі.
2. (поезія) Метрична ознака віршованого рядка, коли всі рядки строфи або вірша мають однакову кількість складів.
-
рівноскладовий
1. (про вірш) Такий, що має однакову кількість складів у кожному рядку.
2. (про слова) Такий, що складається з однакової кількості складів.
-
оляція
оляція — відстань, що вимірюється у кутових градусах або часових одиницях на небесній сфері від екватора до даної точки у напрямку північного чи південного полюса; географічна координата, яка визначає положення об’єкта на земній поверхні по лінії схід-захід; синонімічна назва геодезичної широти.
-
ом
1. Одиниця вимірювання електричного опору в Міжнародній системі одиниць (SI), що дорівнює опору провідника, між кінцями якого при постійній різниці потенціалів 1 вольт виникає струм силою 1 ампер.
2. У філософії та релігії індуїзму — священний звук, первинний склад, мантра, що символізує Абсолют, Всесвіт або Божество; часто використовується в медитаціях.