рицарство

1. Суспільний стан лицарів у феодальній Європі; лицарське звання.

2. Збірна назва лицарів як соціальної верстви середньовічного суспільства.

3. Сукупність морально-етичних ідеалів та норм поведінки, характерних для лицарів (вірність, мужність, благородство, захист слабких, шанування жінки тощо).

4. Перен. Благородність у вчинках, високе почуття честі, готовність до самопожертви.

Приклади:

Відсутні