1. Прибути, з’явитися кудись пізніше призначеного часу або пізніше за когось.
2. Запізнитися з виконанням чого-небудь, не встигнути зробити щось у потрібний час.
Словник Української Мови
1. Прибути, з’явитися кудись пізніше призначеного часу або пізніше за когось.
2. Запізнитися з виконанням чого-небудь, не встигнути зробити щось у потрібний час.
1. Стосовний до родинних і шлюбних відносин, що стосується родини та шлюбу.
2. Призначений для регулювання або оформлення питань, пов’язаних із сім’єю та шлюбом (про документи, законодавство тощо).
1. Фізична величина, що характеризує здатність тіла або середовища перешкоджати руху електричного струму, тепла, звуку тощо; також пристрій, призначений для створення такого перешкодження (наприклад, електричний резистор).
2. Активна дія, спрямована проти чого-небудь, відсіч, протидія; здатність чинити таку протидію.
3. У техніці — сила, що перешкоджає руху тіла в рідині, газі або по поверхні іншого тіла.
4. У переносному значенні — внутрішня незгода, вагання, почуття, що перешкоджає якійсь дії.
1. Зменшувально-пестливе від слова “родина” (сім’я), що виражає тепло, ніжність та щиру прихильність до членів своєї сім’ї або до сімейного кола загалом.
2. (переносно) Група близьких, рідних за духом людей, об’єднаних спільними інтересами, підтримкою та теплими стосунками.
1. Який має опір, здатність чи властивість чинити опір, протидіяти чомусь; стійкий, витривалий.
2. (У техніці) Про матеріал, деталь, конструкцію тощо: спеціально призначений або пристосований для протистояння механічним, температурним, хімічним або іншим впливам; з підвищеною міцністю, зносостійкістю.
1. (у хімії) застаріла назва оксиду, що утворює основи при взаємодії з водою; основний оксид.
2. (у мінералогії) застаріла назва оксиду як мінералу, наприклад, окис заліза.
1. (спеціально) Нанести на поверхню металу тонкий шар іншого металу (зазвичай дорогоцінного) шляхом електролізу або іншим хімічним способом; гальванізувати.
2. (переносно, рідко) Покрити, обволікти чимось тонким, схожим на плівку; обплести, оповити.
1. Батько та мати дитини, ті, хто народив або виховав дитину.
2. (у біології) Організми, які беруть участь у статевому розмноженні та дають початок новому поколінню.
3. (переносне значення) Джерело, основа, те, з чого щось виникає або розвивається.
1. Знайти опору, підтримку для тіла, спертися на щось.
2. Перен. Спиратися на щось, використовувати щось як основу, джерело, аргумент або підтримку.
1. (застаріле) Батько або мати, предок у прямій лінії; той, хто має дітей.
2. (переносне значення, книжне) Той, хто є джерелом, основою чогось, першопричиною.
3. (релігійне) Уживається у формах звертання до священнослужителів (переважно в ченців) у деяких християнських конфесіях.