1. Який стосується родини, сімейного життя, пов’язаний із родиною; сімейний.
2. Який властивий родичам, родині; спільний для членів родини.
3. Який складається з родичів, об’єднує родичів.
родинний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Редактори з Держлітвидаву і співроботіники Інституту літератури, які працювали над виданням творів письменника, подовгу жили у кімнаті для приїжджих при музеї й «інтеґрувалися» в наше щоденне життя, в родинний побут. У щоденнику відображено безнастанну увагу до пошукової роботи, до добування нових матеріалів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I — як об мур без пробоїн, от пiд такi хвилини, певно, його дружина й шпурляла в нього ножами, про що раз був обмовився знехотя, — премиленько, нiчого не скажеш, родинний спорт української iнтелiгенцiї: i що, свербiло спитати, не влучила? Натомiсть силкувалася бути розважливою: слухай, я ж не кукла на шнурку, що ж ти так, — визвiрявся спiдлоба, зiгнутий над столом, мов розмотуючи димнi кiльця злоби: “В менi просто багато речей убито!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикментик () |