Значення
-
Фізична величина, що характеризує здатність тіла або середовища перешкоджати руху електричного струму, тепла, звуку тощо; також пристрій, призначений для створення такого перешкодження (наприклад, електричний резистор).
-
Активна дія, спрямована проти чого-небудь, відсіч, протидія; здатність чинити таку протидію.
-
У техніці — сила, що перешкоджає руху тіла в рідині, газі або по поверхні іншого тіла.
-
У переносному значенні — внутрішня незгода, вагання, почуття, що перешкоджає якійсь дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опір, р. опору, д. опорові, з. опір, о. опором, м. опорі, к. опоре