Древослів

Словник Української Мови

опір

Буква

1. Фізична величина, що характеризує здатність тіла або середовища перешкоджати руху електричного струму, тепла, звуку тощо; також пристрій, призначений для створення такого перешкодження (наприклад, електричний резистор).

2. Активна дія, спрямована проти чого-небудь, відсіч, протидія; здатність чинити таку протидію.

3. У техніці — сила, що перешкоджає руху тіла в рідині, газі або по поверхні іншого тіла.

4. У переносному значенні — внутрішня незгода, вагання, почуття, що перешкоджає якійсь дії.

Приклади вживання

Приклад 1:
Крах празької весни — танки, совєтська, окупація, моральний опір народу, осуд світової громадськости, пекучий сором за країну, в якій живеш. Люди чітко поляризувалися на тих, хто підтримував і виправдовував окупацію, і тих, хто її засуджував.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Дамаск здійснив ряд територіальних завоювань на півдні й спершу.успішно чинив опір ассирійській експансії у Східне Середземномор’я. Зокрема, в другій половині IX ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Суспільство від цього втрачало свою мобільність і здатність чинити опір ворожим зовнішнім силам. У VII — першій половині VI ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів