спротив

1. Активна протидія, опір діям, намірам або впливам когось або чогось; боротьба проти кого-, чого-небудь.

2. Фізична або моральна сила, здатність чинити опір; стійкість.

3. У фізиці, техніці — властивість матеріалу, конструкції чи середовища протидіяти руху, деформації, електричному струму тощо; опір.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |