Значення
-
Активна протидія, опір діям, намірам або впливам когось або чогось; боротьба проти кого-, чого-небудь.
-
Фізична або моральна сила, здатність чинити опір; стійкість.
-
У фізиці, техніці — властивість матеріалу, конструкції чи середовища протидіяти руху, деформації, електричному струму тощо; опір.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спротив, р. спротиву, д. спротивові, з. спротив, о. спротивом, м. спротиві, к. спротиве