Словник Української Мови
Буква
1. Фізична величина, що характеризує здатність тіла або середовища чинити опір електричному струму, теплопередачі тощо; міра такого опору (наприклад, електричний опір, питомий опір).
2. Здатність організму чинити опір шкідливим впливам, інфекціям, хворобам; стійкість, резистентність.
3. (Переносно) Здатність не піддаватися певним впливам, тиску, зберігаючи свою сутність або положення; стійкість.
Приклад 1:
Дослідження коливальних спектрів молекул і кристалів дозволяє оцінити жорсткість зв’язку, тобто її опірність зовнішнім впливам, що викликають зміну її довжини. При вивченні коливальних спектрів часто замість характеристичних частот коливань v = с/λ [с-1] використовують хвильові числа = 1/λ [см-1], які визначають число довжин хвиль, що укла даються в 1 см.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”