1. Належність до одного роду, спорідненість за походженням.
2. Внутрішня близькість, схожість за суттю, природою або характером; властивість того, що є спорідненим.
Словник Української Мови
1. Належність до одного роду, спорідненість за походженням.
2. Внутрішня близькість, схожість за суттю, природою або характером; властивість того, що є спорідненим.
1. (Про ґрунт) Набути ознак підзолистого ґрунту; перетворитися на підзол внаслідок природних процесів.
2. (У сільському господарстві, агрономії) Стати бідним на поживні речовини та родючість, набути підвищеної кислотності та характерного світлого (“вимитого”) шару, як у підзолистих ґрунтах.
Процес утворення підзолистого ґрунту (підзолу) внаслідок вилуговування та вимивання гумусу, глинистих частинок і оксидів заліза та алюмінію з верхніх горизонтів ґрунту і накопичення їх у нижніх шарах.
Сільськогосподарська меліоративна процедура, яка полягає у внесенні в ґрунт вапна або інших вапнякових матеріалів для нейтралізації надмірної кислотності, характерної для підзолистих ґрунтів.
1. (у ґрунтознавстві) Піддавати ґрунт процесу опідзолення — утворенню підзолистого горизонту внаслідок вимивання рухомих сполук із верхніх шарів у нижні, що призводить до збіднення ґрунту та погіршення його родючості.
2. (переносно) Виснажувати, позбавляти життєвих сил, багатства або цінних якостей; робити бідним, безплідним.
1. Який стосується родинних відносин та повсякденного життя, побуту одночасно.
2. Який відбувається, існує в сімейному або домашньому середовищі, не на публіці (наприклад, про конфлікти, сцени).
1. (у ґрунтознавстві) Набувати властивостей підзолистого ґрунту; перетворюватися на підзол внаслідок природних процесів вилуговування та вимивання гумусу та мінеральних речовин з верхніх шарів.
2. (переносно) Втрачати родючість, життєві сили; ставати бідним, безплідним, марним.
1. Пов’язаний з передачею певних ознак, властивостей, захворювань або майна від предків до нащадків у межах однієї родини.
2. Характерний для родини як соціальної групи, що передається з покоління в покоління (про традиції, професії, заняття тощо).
1. Дія за значенням дієслова “опізнитися”; прихід, поява або здійснення чогось пізніше встановленого чи очікуваного строку.
2. Проміжок часу, на який щось або хтось запізнюється; період між очікуваним і фактичним моментом настання події.