Словник Української Мови
1. Позбавляти майна, коштів, засобів до існування; доводити до злиднів, руйнувати економічно.
2. Спустошувати, руйнувати, завдавати великих збитків, нищити (про війну, стихійне лихо тощо).
3. Розхищати, марно витрачати, розтринькувати майно або статки.
1. Докладно, ретельно обдумувати щось, аналізувати, зважаючи на різні обставини, перед тим як ухвалити рішення чи зробити висновок; розмірковувати.
2. (рідк.) Ставати предметом чи об’єктом обмірковування, обдумування кимось.
1. Втрачати майно, статок, засоби до існування; ставати злидарним, бідним.
2. Зазнавати великих фінансових втрат, банкрутувати (про підприємство, господарство тощо).
3. Розпадатися, руйнуватися, приходити в запустіння (про житло, будівлю, поселення).
4. Розкидатися, розвалюватися, втрачати цілісність (про те, що було зібрано, складно).
1. Процес або результат уважного, послідовного аналізу, обдумування чогось; розгляд різних аспектів, обставин чи можливих наслідків перед ухваленням рішення, висновку.
2. (заст.) Обмін думками, обговорення; нарада з метою з’ясування спільної позиції або прийняття рішення.
Розташований, розміщений або розподілений у різних місцях, на значній території, без концентрації в одному пункті.
Розділений, поділений на частини, які не зосереджені разом; фрагментований.
Про увагу, думки тощо: спрямований одночасно на різні об’єкти, не сконцентрований на чомусь одному.
1. Уважно продумати, всебічно розглянути щось, зваживши всі обставини, аргументи та можливі наслідки, щоб ухвалити рішення або сформувати думку.
2. (У логіці, філософії) Піддати щось критичному аналізу, методу міркування; розглянути як предмет роздумів.
1. Властивість або стан того, що є розосередженим, розміщеного у різних, часто віддалених один від одного місцях, а не зосередженого в одній точці.
2. Відсутність концентрації, зосередженості уваги, думок або зусиль на чомусь одному; розсіяність.
Розпайованість — стан, коли щось розділене на окремі частини, паї або частки; фрагментованість, подрібненість.
Розпайованість — у переносному значенні: відсутність єдності, цілісності; роз’єднаність, роздробленість (наприклад, соціальних груп, думок, територій).
1. (розм.) Обдумати, зважити щось, прийняти рішення після роздумів; обміркувати.
2. (заст.) Поміркувати, подумати про щось, обміркувати.
1. Процес розділення електричного кола, сигналу або комунікаційної лінії на кілька окремих гілок (пай) за допомогою спеціального пристрою (розгалужувача, хаб тощо).
2. У комп’ютерних мережах — підключення кількох пристроїв до однієї точки мережі (наприклад, кабелю) шляхом її розгалуження.
3. У електротехніці та електроніці — створення відгалужень від основного проводу або шини для підключення додаткових елементів схеми.