розосередженість

1. Властивість або стан того, що є розосередженим, розміщеного у різних, часто віддалених один від одного місцях, а не зосередженого в одній точці.

2. Відсутність концентрації, зосередженості уваги, думок або зусиль на чомусь одному; розсіяність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |