Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли щось розділене на дрібні, часто не пов’язані між собою частини; відсутність єдності, цілісності.
2. (Екон.) Характеристика структури галузі або ринку, що відзначається наявністю великої кількості невеликих, незалежних компаній замість кількох великих.
3. (Політ.) Відсутність єдності, згуртованості серед представників певної групи, організації чи суспільства, що призводить до неефективних дій.
Приклад 1:
В Індії, наприклад, дуже невиразно проявилася політична централізація, більше давалися взнаки роздробленість і нестабільність. У жодній іншій країні Стародавнього Сходу не відбулося такого закостеніння суспільних верств, як в Індії, де станова ієрархія оформилась у неймовірно живучу систему варн і каст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”