Древослів

Словник Української Мови

  • розпорення

    Розпорення — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Подільському районі.

  • обплітати

    1. Обвивати, оповивати щось чимось гнучким, переважно рослинним (гілками, лозою, пагонами тощо), утворюючи щільне покриття або каркас.

    2. Перен. Щільно оточувати, охоплювати з усіх боків (про явища, відчуття тощо).

  • розпороти

    1. Розрізати, розкривати, розтинати щось гострим предметом (зазвичай про живі тканини або оболонки).

    2. Розширити, збільшити отвір, проріз, щілину, розірвавши або розрізавши краї.

    3. Розгорнути, розкрити щось зімкнуте або зібране (наприклад, парасольку, паперу).

  • розпоротий

    1. Який розпоро́шений, розкиданий, розсипаний у різні боки, у безладді.

    2. Який перебуває у стані розпорошеності, не має єдності, цілісності, зосередженості (про сили, увагу, думки тощо).

    3. Розділений, поділений на дрібні частини, втративший територіальну або адміністративну цілісність (про землі, державу тощо).

  • обплітатися

    1. Покриватися, оповиватися чимось гнучким, довгим (рослинами, нитками, дротом тощо), утворюючи щільне переплетення.

    2. Перен. Оточувати себе, оповивати себе чимось (думками, почуттями, спогадами тощо), перебувати в стані глибокого занурення в щось.

  • розпоротися

    1. Розірватися, розійтися по шву або в місці пошиття (про тканину, одяг тощо).

    2. Розкритися, відкритися різко або настільки, що нагадує розпорювання (про рану, щілину, пащу тощо).

    3. Перен. розм. Розпастися, припинити існування як єдине ціле (про колектив, угоду, справу тощо).

  • обплітка

    1. (діал.) Дія за значенням дієслова “обплітати”; обплітання, обмотування чогось гнучкими матеріалами (наприклад, лозою, соломою, мотузкою).

    2. (діал.) Те, чим щось обплітають; обмотка, покриття з гнучкого матеріалу.

    3. (діал., перен.) Заплутана, незрозуміла розповідь; безладне, невиразне висловлювання.

  • розпорошений

    1. Такий, що розсипався, розлетівся у різні боки; розвіяний, розкиданий.

    2. (перен.) Такий, що втратив єдність, концентрацію або цілісність; розосереджений, незосереджений.

  • обплітний

    Який стосується обплітки, пов’язаний з нею або призначений для неї.

  • розпорошеність

    Розпорошеність — властивість або стан того, що є розпорошеним, тобто розділеним на дрібні, часто ізольовані частини, розкидані у просторі або впорядковані без єдиного центру концентрації.

    Розпорошеність — відсутність концентрації, зосередженості; розсіяність уваги, інтересів, сил або ресурсів, що призводить до неефективності.