1. Такий, що розсипався, розлетівся у різні боки; розвіяний, розкиданий.
2. (перен.) Такий, що втратив єдність, концентрацію або цілісність; розосереджений, незосереджений.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що розсипався, розлетівся у різні боки; розвіяний, розкиданий.
2. (перен.) Такий, що втратив єдність, концентрацію або цілісність; розосереджений, незосереджений.
Приклад 1:
Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу.Вредний Яша власною персоною сів між Степаном і Надійкою, перетявши їм шляхи сполучення, і хлопцеві не лишалось нічого іншого, як роздивлятись на публіку й на залу.Місця в малій залі Національної бібліотеки, де звичайно вечірки відбувались, поділялись за класовим принципом на дві категорії — спереду стільці для обраних, ззаду лави для плебсу, здебільшого студентського: позад лав було ще досить порожньої підлоги, де могли стояти ті, хто й на лави не втрапив. Кволі голоси літераторів, що здебільшого не вміють ні читати, ні промовляти, долітають сюди до вух зовсім невиразним мимренням, і публіка мусить тут розважатися самим виглядом літературного дійства, постаттю письменника, що читає, його колегами, що сидять на підвищенні за столом, курять, пишуть одне одному записки, позіхають і роблять натхненні обличчя.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”