розпоротий

1. Який розпоро́шений, розкиданий, розсипаний у різні боки, у безладді.

2. Який перебуває у стані розпорошеності, не має єдності, цілісності, зосередженості (про сили, увагу, думки тощо).

3. Розділений, поділений на дрібні частини, втративший територіальну або адміністративну цілісність (про землі, державу тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |