Значення
-
Властивість людини, що полягає в нездатності зосередити увагу на чомусь одному, постійному відволіканні на сторонні подразники; неуважність, незосередженість.
-
Стан, коли чиїсь думки, увага розподілені між різними об’єктами або відсутність чіткої спрямованості психічних процесів.
-
(у фізиці, техніці) Властивість світла, енергії тощо розповсюджуватися, поширюватися в різних напрямках внаслідок відбиття, переломлення або взаємодії з середовищем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розсіяність, р. розсіяності, д. розсіяності, з. розсіяність, о. розсіяністю, м. розсіяності, к. розсіяносте