Словник Української Мови
1. Історичний термін: селянин, який замість відробіткової (панщини) або натуральної повинності сплачував поміщику або державі грошовий оброк.
2. У широкому сенсі: той, хто сплачує оброк (грошовий чи натуральний податок) за користування землею, промислом тощо.
3. Заст. та діал. Той, хто перебуває на чиємусь утриманні, на оброці; вихованець, вихованка.
1. Стосовний до репрографії, тобто техніки та процесу копіювання, відтворення документів (рукописів, креслень, друкованих матеріалів тощо) фотографічним або іншим способом.
2. Призначений для репрографії; що використовується у процесі репрографічного відтворення (наприклад, про репрографічне обладнання, техніку).
Історичний термін, що означає систему господарювання в Російській імперії, при якій державні селяни (оброчники) замість панщини сплачували грошовий чи натуральний оброк (податок) державі.
Стан або становище оброчника — державного селянина, який перебував на грошовому чи натуральному оброку.
1. Загальна назва технічних методів і засобів копіювання та відтворення документів (наприклад, фотокопіювання, мікрофільмування, ксероксування, цифровий друк).
2. Галузь техніки, що займається розробкою та вдосконаленням таких методів і пристроїв для швидкого розмноження документації.
1. (історичне) Стягувати оброк (грошовий або натуральний податок) з селян, перебуваючи в ролі оброчника (особи, яка отримала право на збір таких платежів).
2. (переносне, рідковживане) Експлуатувати, використовувати когось для власної вигоди, витягуючи з нього матеріальні блага або прибуток, аналогічно до того, як оброчник стягував податки з залежних людей.
1. (про твір мистецтва, текст тощо) Відтворений технічними засобами (друком, фотографією, копіюванням) з оригіналу або іншого джерела.
2. (у біології) Такий, що відтворює себе, здатний до самовідтворення.
1. (історичне) Перебувати на становищі оброчника, тобто селянина, який сплачував панщину або державі грошовий чи натуральний оброк за користування землею.
2. (переносне, рідковживане) Перебувати у стані залежності, підпорядкування або зобов’язаності, аналогічному до становища оброчника; опинитися в умовах, що вимагають виконання важких або принизливих умов.
1. Пов’язаний із відтворенням, розмноженням живих організмів; що стосується продовження роду.
2. Стосований до відтворення, копіювання або відновлення чого-небудь (наприклад, творів мистецтва, звукозапису).
3. У біології та медицині: що належить до функцій та органів, що забезпечують розмноження (наприклад, репродуктивна система).
1. Жінка, яка платить оброк (грошовий або натуральний податок) феодалові, державі або церкві за користування землею; селянка-оброчниця.
2. Заст. Жінка або дівчина, яка за наймом виконувала певні обов’язки (наприклад, доглядала за бджолами) або працювала на когось за договірною плату (оброк).
1. Здатність до відтворення, продовження роду; плодючість, фертильність (переважно про людину або тварин).
2. У біології — властивість організмів відтворювати собі подібних; одна з основних характеристик популяції, що визначається середньою кількістю потомства на одну особину.
3. У статистиці, демографії — показник, що відображає інтенсивність народження дітей у певній популяції (наприклад, коефіцієнт репродуктивності населення).
4. У техніці та інформатиці — здатність системи, методу або процесу точно відтворювати (репродукувати) результати за однакових умов.