Словник Української Мови
1. Пов’язаний із відтворенням, розмноженням живих організмів; що стосується продовження роду.
2. Стосований до відтворення, копіювання або відновлення чого-небудь (наприклад, творів мистецтва, звукозапису).
3. У біології та медицині: що належить до функцій та органів, що забезпечують розмноження (наприклад, репродуктивна система).
1. Жінка, яка платить оброк (грошовий або натуральний податок) феодалові, державі або церкві за користування землею; селянка-оброчниця.
2. Заст. Жінка або дівчина, яка за наймом виконувала певні обов’язки (наприклад, доглядала за бджолами) або працювала на когось за договірною плату (оброк).
1. Здатність до відтворення, продовження роду; плодючість, фертильність (переважно про людину або тварин).
2. У біології — властивість організмів відтворювати собі подібних; одна з основних характеристик популяції, що визначається середньою кількістю потомства на одну особину.
3. У статистиці, демографії — показник, що відображає інтенсивність народження дітей у певній популяції (наприклад, коефіцієнт репродуктивності населення).
4. У техніці та інформатиці — здатність системи, методу або процесу точно відтворювати (репродукувати) результати за однакових умов.
1. Який має обрости чимось, покритий рослинністю, мохом, лишайником тощо.
2. У ботаніці: такий, що має навколо себе обростання з інших організмів (наприклад, про водорості).
1. Спосіб, пов’язаний із відтворенням, розмноженням живих організмів; у сфері репродукції.
2. Спосіб, що стосується відтворення, копіювання чи відновлення чого-небудь (наприклад, творів мистецтва, даних).
3. Спосіб, що характеризується механічним, нефлексивним відтворенням інформації чи дій без творчого осмислення.
Оброшеність — стан земельної ділянки, яка обробляється, використовується для сільськогосподарських потреб; оброблюваність, розораність.
Оброшеність — у статистиці та економіці: частка оброблюваних земель (ріллі, садів, городів тощо) у загальній площі певної території; рівень освоєння земель сільськогосподарського призначення.
1. Дія за значенням дієслова “оброшувати”; поливання, зволоження землі штучними засобами для підвищення її родючості, зрошення.
2. (у техніці) Процес нанесення рідкого матеріалу (наприклад, розчину, емульсії) на поверхню чого-небудь дрібними краплями, розпиленням.
1. Пристрій для відтворення звуку, що перетворює електричні сигнали на звукові коливання; гучномовець, динамік.
2. Застаріле: апарат для механічного відтворення звуку з грамофонних платівок; патефон, грамофон.
3. Переносно: той, хто чи те, що поширює, відтворює певні ідеї, думки, погляди (зазвичай без їх творчого осмислення).
1. (спеціальне) Зволожувати ґрунт штучно, подаючи воду на поля, городи тощо за допомогою спеціальних пристроїв; зрошувати.
2. (застаріле) Оббризкувати рідиною, зволожувати краплями; обпорскувати.
1. Стосовний до репродуктора, призначений для нього або пов’язаний з його функціонуванням.
2. Стосовний до репродукції (відтворення), що має до неї відношення.