Древослів

Словник Української Мови

  • окраїнний

    1. Який знаходиться на окраїні, на краю чогось; крайній, периферійний.

    2. Який стосується окраїни (часто у значенні віддаленої, прикордонної області); прикордонний.

    3. (У геології) Пов’язаний з окраїною континентальної платформи; такий, що характеризує її крайову зону.

  • реформаторка

    Жінка, яка проводить реформи, здійснює корінні зміни в якійсь галузі суспільного життя, науки, мистецтва тощо з метою удосконалення.

    Жінка, яка є прихильницею реформації, зокрема релігійної Реформації в Європі XVI століття.

  • окрай

    1. Власна назва села в Україні, зокрема села в Івано-Франківській області.

    2. Власна назва села в Україні, зокрема села в Львівській області.

    3. (заст., діал.) Край, околиця, окраїна; кінцева частина чогось, наприклад, поля.

  • реформаторство

    1. Діяльність, спрямована на проведення реформ, зміну, удосконалення чогось; реформування.

    2. Напрям у певній галузі суспільного життя, науки чи мистецтва, що виступає за оновлення, зміну застарілих норм і принципів.

    3. Сукупність поглядів, ідей або діяльність конкретного реформатора.

  • окрайка

    1. Край, кромка, облямівка чогось, особливо тканини або одягу.

    2. Нарізка, тонкий шматочок хліба з кірки, а також сама кірка хліба.

    3. У техніці — крайова, бічна частина деталі, конструкції або вузька смужка матеріалу, що облямовує щось.

  • реформаторський

    1. Який стосується реформаторства, реформаторів або їх діяльності, спрямованої на проведення реформ, перетворень у певній галузі.

    2. Який містить у собі ідеї реформування, прагнення до прогресивних змін; такий, що виступає за реформи.

  • окрайок

    1. Невелика частина, шматок, край чогось, що залишився після основного використання (наприклад, окраєць хліба, тканини).

    2. Край, кромка, облямівка чогось; те, що розташоване з самого краю.

    3. Віддалена, периферійна частина певної території, окраїна.

  • реформатство

    Протестантська християнська конфесія, що виникла в XVI столітті під час Реформації, орієнтована на вчення Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі, з акцентом на доктринах про суверенітет Бога, предвизначення та авторитет Святого Письма.

    У ширшому історичному значенні — синонім кальвінізму, одна з основних течій протестантизму поряд з лютеранством та англіканством.

  • окрайчик

    1. Зменшувально-пестлива форма до слова “окраєць” — невеликий шматочок хліба з кіркою, зрізаний з краю буханки.

    2. Рідкісне позначення вузької смужки, краю, кромки чогось.

  • реформатський

    1. Стосовний до реформатства — напряму в протестантизмі, що виник у XVI ст. під впливом вчення Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі, характеризується визнанням виключного авторитету Біблії, доктриною про предвизначення та спрощеним богослужінням.

    2. Належний до Реформатської церкви, її членів або пов’язаний з нею.