Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка проводить реформи, здійснює корінні зміни в якійсь галузі суспільного життя, науки, культури тощо.
2. У релігійному контексті — діяч, який ініціює та проводить зміни в релігійному вченні або церковному устрої (наприклад, реформатор християнства).
3. Переносно — новатор, той, хто вносить суттєві нововведення, радикально оновлює щось.
Приклад 1:
Поет-романтик, переконаний пацифіст, юний фараон не завжди узгоджував свої благородні наміри з можливостями їх втілення в життя, йому бракувало тверезого розрахунку, того політичного чуття, без якого реформатор неминуче стає прожектером. Аменхотеп IV вирішив ощасливити свій народ радикальною ломкою ідеології.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Врешті- решт фараон-реформатор вирішив діяти напролом. Він проголосив єдиним вселенським божеством сонячний диск Атон, а себе — Атоновим сином і першосвящеником.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”