Древослів

Словник Української Мови

  • ознайомлюючий

    1. (як дієприкметник) Такий, що служить для попереднього представлення, загального огляду чи первинного вивчення чогось; вступний, ввідний.

    2. (як дієприкметник) Спричинений, викликаний процесом ознайомлення з чимось; що виражає такий процес.

  • розбрат

    1. Ворожнеча, сварка, незгода між людьми, групами людей або соціальними об’єднаннями, що призводить до розриву стосунків; розкол, розлад.

    2. Стан взаємної ворожості, конфлікту; безладдя, сум’яття, що виникає через таку ворожнечу.

  • ознайомчий

    1. Прикметник, що стосується ознайомлення з чим-небудь, має на меті попереднє, загальне знайомство з предметом, а не його детальне вивчення або практичне застосування.

    2. Який служить для первинного інформування, орієнтування в питанні (наприклад, про ознайомчу екскурсію, ознайомчу лекцію, ознайомчий курс).

  • розбратання

    1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі; топонім.

  • ознак

    1. (у науці, переважно в логіці та філософії) Те, що служить підставою для висновку про наявність чогось іншого, непряма свідченість, непрямий доказ; ознака, показник, симптом.

    2. (у лінгвістиці, семіотиці) Матеріально виражений чинник (предмет, явище, дія), що вказує на інший предмет, явище або дію, знак, символ.

  • розбратати

    1. Розібрати, розібрати на частини, розібрати на складові.

    2. Розібрати, з’ясувати, детально дослідити (якусь справу, питання).

    3. Розібрати, розсортувати, розкласти за певними ознаками.

  • ознака

    1. Те, що свідчить про наявність або існування чогось, виразна прикмета, властивість, за якою можна впізнати когось або щось, відрізнити від іншого.

    2. Зовнішній прояв, симптом хвороби або стану організму.

    3. У логіці та філософії — властивість предмета, яка відбивається в понятті про нього і може служити для його визначення.

    4. У лінгвістиці — диференційна властивість одиниці мови (наприклад, фонологічна ознака).

  • розбрататися

    1. Розібратися, розібрати щось на частини, розібрати складну конструкцію на окремі елементи.

    2. Розібратися, з’ясувати суть чогось складного, заплутаного; знайти відповідь або рішення.

  • ознаменка

    1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.

    2. (заст.) Те саме, що ознаменування; дія за значенням дієслова “ознаменувати” — відзначення якої-небудь події, святкування.

  • розбрестися

    Розійтися в різні боки, розійтися один від одного (про групу людей, тварин тощо).

    Розташуватися, розміститися на великій площі, на відстані один від одного (про предмети, будівлі тощо).

    Розплистися, втратити чіткість обрисів (про хмари, туман, дим).

    Перен. втратити зв’язність, цілісність, розпастися (про думки, увагу).