Словник Української Мови
1. Зазнавати корінних, якісних змін, перетворюватися внаслідок революційного процесу; ставати революційним.
2. (перен.) Зазнавати радикальних змін, перебудови, переходити на принципово новий рівень розвитку (про галузі знання, технології, суспільні інститути тощо).
1. Який здійснює революціонізацію, радикально перетворює, оновлює щось, вносить корінні зміни в певну галузь, суспільство, науку тощо.
2. (У філософії, політології) Пов’язаний з ідеями або діями, спрямованими на підготовку та здійснення соціальної чи політичної революції.
1. Корінна, різка переломна зміна в розвитку суспільства, що призводить до ліквідації старого ладу й утвердження нового; також глибокі якісні зміни в будь-якій галузі знання, техніки, культури.
2. Раптова, насильницька зміна існуючого державного та суспільного ладу, здійснена народними масами або певними політичними силами.
3. Період такого корінного перевороту в суспільстві, що супроводжується збройною боротьбою за владу.
4. (перен.) Різкий переворот, радикальна зміна в чому-небудь (наприклад, у поглядах, способі життя).
1. Який стосується регенерації, тобто відновлення втрачених або пошкоджених частин організму живими тканинами.
2. Який має властивість відновлюватися, знову утворюватися після руйнування або втрати.
3. (У техніці) Пов’язаний з регенерацією, тобто відновленням вихідних властивостей матеріалів, енергії або сигналів шляхом обробки або зворотного зв’язку.
1. (техн.) Який стосується регенерату — матеріалу, отриманого в результаті регенерації (відновлення, переробки) відпрацьованих або використаних продуктів для подальшого використання.
2. (біол., мед.) Який стосується регенерації (відновлення) тканин, органів або цілих організмів; здатний до відновлення.