Словник Української Мови
1. Який був відновлений, відтворений у попередньому стані; такий, що пройшов процес регенерації.
2. (у техніці, промисловості) Який був очищений, оброблений для повторного використання (наприклад, про відпрацьовані мастильні матеріали, розчини тощо).
1. Який стосується регенерації, призначений для неї або має властивість регенерувати (відновлювати, відтворювати).
2. У техніці: такий, що стосується переробки відходів або використаних матеріалів для повторного використання; відновний.
1. Біологічний процес відновлення втрачених або пошкоджених частин організму (тканин, органів, клітин) живими істотами.
2. Технологічний процес відновлення вихідних властивостей матеріалів, речовин або енергії для їх повторного використання (наприклад, регенерування каталізатора, мастила, активованого вугілля).
3. У техніці — процес зворотного перетворення в електричний сигнал інформації, що була раніше зареєстрована (наприклад, регенерування звуку з грамофонної платівки).
Відновлювати, поновлювати, відтворювати щось зруйноване, пошкоджене або втрачене.
У біології та медицині: відновлювати втрачені або пошкоджені органи, тканини чи клітини живого організму.
У техніці та технологіях: обробляти відходи, використані матеріали або енергію для повторного використання; відновлювати властивості матеріалів, речовин або пристроїв після експлуатації.
Відновлюватися, відростатися після ушкодження або втрати (про органи, тканини живого організму).
Відновлювати свої властивості, структуру або форму після використання, зношування або руйнування (про матеріали, речовини, енергію).
Морально чи фізично оновлюватися, набиратися нових сил, відроджуватися.