Словник Української Мови
1. Який стосується регуляризації, призначений для регуляризації (надання законної сили, оформлення відповідно до встановлених правил).
2. У математиці, зокрема в теорії збурень: такий, що слугує для усунення розбіжностей (розходжень) у теоретичних обчисленнях, для отримання скінченних (обмежених) результатів.
1. (у математиці, фізиці) Такий, що стосується регуляризації — перетворення некоректно поставленої задачі або розбіжного виразу на коректну задачу або збіжний вираз шляхом введення додаткових умов або параметрів.
2. (у техніці, системах управління) Такий, що забезпечує регуляризацію — стабілізацію, приведення до певного нормального або заданого режиму роботи.
1. Який відбувається чи повторюється через певні проміжки часу, за встановленим порядком, розкладом або планом; систематичний.
2. Який діє, існує на постійній основі, а не тимчасово чи винятково; штатний, постійний.
3. (У математиці, фізиці, техніці тощо) Який підпорядковується певному незмінному правилу, закономірності; впорядкований, симетричний.
4. (Військова справа) Який належить до постійної, затвердженої державою армії, що має установлену організацію, обмундирування та проходить постійну підготовку (на противагу нерегулярним, іррегулярним військам, наприклад, козацтву, ополченню).
Властивість або стан того, що є регулярним; систематичність, періодичність, сталість у повторенні дій, явищ, подій за певними правилами або через певні проміжки часу.
Математична властивість об’єкта (наприклад, фігури, функції, розподілу) підкорятися строгим, чітко визначеним правилам або мати симетрію та порядок.
У лінгвістиці — властивість мовних явищ (наприклад, граматичних форм, фонетичних змін) підкорятися основним правилам мови, без винятків.
1. Систематично, через певні проміжки часу, за встановленим порядком або розкладом.
2. Постійно, стабільно, без перерв або винятків.
3. (У математиці, техніці тощо) Відповідно до певних правил, закономірно, маючи чітку структуру або форму.