Древослів

Словник Української Мови

  • регургітація

    1. (у медицині) Пасивне повернення рідини або їжі зі шлунка в ротову порожнину, без ознак нудоти або натужування черевного преса, що відрізняє це явище від блювання.

    2. (у медицині, зокрема в кардіології) Патологічний зворотний потік крові через клапани серця (наприклад, мітральна регургітація) або через інші структури внаслідок їх недостатності.

    3. (у біології, зоології) Повернення неперетравленої або частково перетравленої їжі зі шлунка в ротову порожнину у деяких тварин (наприклад, у жуйних) для подальшого пережовування.

  • цнотливо

  • редагований

    1. Такий, що був підданий редактурі, тобто переглянутий, виправлений, упорядкований або змінений з метою поліпшення форми, змісту або відповідності певним вимогам (про текст, рукопис, збірку тощо).

    2. У комп’ютерній термінології — такий, що може бути змінений або вже був змінений у програмі для обробки даних (про файл, документ, зображення тощо).

  • редагування

    1. Процес перегляду, виправлення та поліпшення тексту, зображення, відео чи іншого матеріалу з метою усунення помилок, надання чіткості, точності або приведення до певних стандартів.

    2. Стадія підготовки рукопису до публікації, що включає коректуру, стилістичну правку, скорочення або доповнення.

    3. Управління, упорядкування або зміна вмісту (наприклад, бази даних, вебсторінки, комп’ютерного файлу) за допомогою спеціальних програмних інструментів.

    4. У кінематографії та відеомистецтві — процес відбору, монтування та з’єднання окремих кадрів і сцен у єдину стрічку.

  • цнотонька

  • цоб

  • редагувати

    1. Перевіряти, виправляти та поліпшувати текст, підготовлюючи його до публікації або використання.

    2. Вносити зміни, корегувати або упорядковувати будь-який інформаційний матеріал (наприклад, відео, аудіозапис, зображення, код).

    3. Керувати процесом підготовки видання (книги, журналу, газети) до друку, відповідаючи за його зміст, якість та оформлення.

  • редагуватися

    1. Бути предметом редагування; зазнавати редакторської правки, виправлень, змін, упорядкування (про текст, рукопис, документ тощо).

    2. (у пасивній конструкції) Піддаватися редагуванню, бути таким, що його редагують (про особу).

  • цобкання

  • редактор

    1. Особа, яка здійснює редагування (літературне, наукове, технічне) текстів, видань, програм тощо; керівник видання або його частини.

    2. Спеціалізована комп’ютерна програма, призначена для створення, перегляду та зміни (редагування) текстових даних, кодів, медіафайлів або інших цифрових об’єктів.

    3. Особа, яка займається формуванням та підготовкою до випуску конкретного видання (наприклад, номеру газети, журналу).