Словник Української Мови
Ре́ку-ре́ку — власна назва української народної пісні-коломийки, а також танцю під її мелодію, що імітує кроки журавля.
Ре́ку-ре́ку — власна назва традиційного гуцульського народного танцю (жартівливої коломийки), що виконується парами та наслідує рухи птахів, зокрема журавлині.
1. (у математиці, інформатиці) Такий, що виражається через попередні члени послідовності або попередні кроки обчислення; такий, що повертається до попереднього стану або повторюється за певним правилом.
2. (у лінгвістиці) Такий, що має властивість рекурсії, тобто здатність вбудовувати однотипні структури одна в одну без обмежень.
1. Властивість або стан рекурентного, тобто такого, що періодично повторюється, повертається або відтворюється; повторюваність, циклічність.
2. (У математиці, теорії ймовірностей) Характеристика випадкового процесу, що означає практичну впевненість у поверненні системи до будь-якого попереднього стану.
3. (У лінгвістиці) Властивість мовних елементів (наприклад, морфем) з’являтися багаторазово в межах однієї конструкції або слова.
1. (у математиці, інформатиці) Повторювано, циклічно; за допомогою рекурентного співвідношення, коли кожен наступний елемент послідовності визначається через один або кілька попередніх.
2. (у загальному вживанні) Періодично, що регулярно повторюється або повертається через певні проміжки часу.
1. (у математиці, інформатиці) Властивість об’єкта чи процесу, що визначається через самого себе, тобто такий, у визначенні якого використовується він сам; рекурсія.
2. (у лінгвістиці) Можливість багаторазового послідовного застосування однієї граматичної правила до результату її ж попереднього застосування для утворення складних мовних конструкцій.
3. (у філософії, логіці) Повернення до вихідного пункту міркування; логічний або причинний зв’язок, за якого наслідок стає основою для власної причини.
1. (в інформатиці та математиці) Процес, коли функція, алгоритм або об’єкт визначається через самого себе або звертається до самого себе в межах свого визначення.
2. (в програмуванні) Прийом, при якому функція безпосередньо (пряма рекурсія) або опосередковано (непряма рекурсія) викликає саму себе для розв’язання певної задачі.
3. (в лінгвістиці) Мовне явище, при якому синтаксична конструкція містить в собі аналогічну конструкцію як свою складову частину.