Значення
-
(у математиці, інформатиці) Властивість об’єкта чи процесу, що визначається через самого себе, тобто такий, у визначенні якого використовується він сам; рекурсія.
-
(у лінгвістиці) Можливість багаторазового послідовного застосування однієї граматичної правила до результату її ж попереднього застосування для утворення складних мовних конструкцій.
-
(у філософії, логіці) Повернення до вихідного пункту міркування; логічний або причинний зв’язок, за якого наслідок стає основою для власної причини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рекуренція, р. рекуренції, д. рекуренції, з. рекуренцію, о. рекуренцією, м. рекуренції, к. рекуренціє