рекуренція

[rɛkurɛnt͡sijɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (у математиці, інформатиці) Властивість об’єкта чи процесу, що визначається через самого себе, тобто такий, у визначенні якого використовується він сам; рекурсія.

  2. (у лінгвістиці) Можливість багаторазового послідовного застосування однієї граматичної правила до результату її ж попереднього застосування для утворення складних мовних конструкцій.

  3. (у філософії, логіці) Повернення до вихідного пункту міркування; логічний або причинний зв’язок, за якого наслідок стає основою для власної причини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. рекуренція, р. рекуренції, д. рекуренції, з. рекуренцію, о. рекуренцією, м. рекуренції, к. рекуренціє

Більше записів