Древослів

Словник Української Мови

  • цефалотомія

  • рекуренція

    1. (у математиці, інформатиці) Властивість об’єкта чи процесу, що визначається через самого себе, тобто такий, у визначенні якого використовується він сам; рекурсія.

    2. (у лінгвістиці) Можливість багаторазового послідовного застосування однієї граматичної правила до результату її ж попереднього застосування для утворення складних мовних конструкцій.

    3. (у філософії, логіці) Повернення до вихідного пункту міркування; логічний або причинний зв’язок, за якого наслідок стає основою для власної причини.

  • рекурс

    1. (в інформатиці та математиці) Процес, коли функція, алгоритм або об’єкт визначається через самого себе або звертається до самого себе в межах свого визначення.

    2. (в програмуванні) Прийом, при якому функція безпосередньо (пряма рекурсія) або опосередковано (непряма рекурсія) викликає саму себе для розв’язання певної задачі.

    3. (в лінгвістиці) Мовне явище, при якому синтаксична конструкція містить в собі аналогічну конструкцію як свою складову частину.

  • цефалоторакопаг

  • цефалофлора

  • рекурсивний

    1. (у математиці, логіці, інформатиці) Такий, що визначається або описується через самого себе, тобто містить у своєму визначенні посилання на себе ж; властивий рекурсії.

    2. (у програмуванні) Стосовний функції, процедури чи методу, які в процесі своєї роботи викликають самі себе для розв’язання підзадач.

    3. (у лінгвістиці) Такий, що дозволяє неодноразове вкладення одних граматичних конструкцій чи одиниць в аналогічні, забезпечуючи потенційну нескінченність мовленнєвих структур.

  • цетилмеркаптан

  • рекурсивність

    1. Властивість або якість бути рекурсивним; здатність до повторення, відтворення самого себе або власної структури в межах цілого.

    2. (У математиці, логіці, інформатиці) Метод визначення або обчислення, при якому об’єкт (функція, процедура, структура даних) частково визначається через самого себе, тобто застосовує сам до себе в зменшеному вигляді.

    3. (У лінгвістиці) Властивість мовних правил або конструкцій застосовуватися повторно, потенційно нескінченну кількість разів, утворюючи вкладені структури (наприклад, вкладені речення).

  • цетиловий

  • рекурсивно

    1. (у математиці, логіці, програмуванні) Спосіб, при якому об’єкт, процес або функція частково визначається або створюється через самого себе, тобто застосовує той самий принцип або алгоритм до більш простих або дрібніших частин власної структури.

    2. (у лінгвістиці) Про властивість мовних правил або структур застосовуватися до результатів власного попереднього застосування, що дозволяє створювати потенційно нескінченні конструкції.