Словник Української Мови
1. (у фізиці, хімії, техніці) Який стосується радіоактивації — процесу перетворення стабільних ізотопів на радіоактивні шляхом опромінення їх нейтронами або іншими частинками.
2. (у аналітичних методах) Який ґрунтується на використанні явища радіоактивації, наприклад, для якісного або кількісного визначення елементів у зразку.
1. Фізичний процес, внаслідок якого стабільне ядро атома перетворюється на радіоактивне в результаті бомбардування нейтронами, протонами або іншими частинками.
2. Утворення радіоактивних ізотопів хімічних елементів штучним шляхом, наприклад, у ядерному реакторі або на прискорювачі заряджених частинок.
3. У техніці та промисловості — метод аналізу речовини, заснований на вимірюванні індукованої радіоактивності її елементів після опромінення.
Властивий радіоактивності, що стосується радіоактивності.
Такий, що має властивість радіоактивності, здатний до самовільного розпаду атомних ядер з випромінюванням частинок.
Забруднений, заражений продуктами радіоактивного розпаду.
1. Літера кириличного алфавіту, позначає ясенний тремтячий (дрижачий) приголосний звук.
2. У математиці та фізиці — умовне позначення радіуса (від лат. radius).
3. У хімії — символ для позначення газової сталої (універсальної газової постійної).
4. У біології — символ, що позначає одну з форм вітаміну В (рибофлавін).
5. У фінансах та бізнесі — зареєстрована товарна марка, знак охоронного документа (від англ. registered).
1. Особа, яка перебуває у власності іншої людини або держави, позбавлена особистої свободи та прав, зобов’язана безоплатно працювати та підкорятися волі господаря.
2. Переносно: той, хто повністю підкорений, залежить від кого- або чогонебудь, стає сліпим знаряддям у чиїхось руках (наприклад, раб своїх пристрастей, раб звички).
3. У переносному сенсі: той, хто рабськи, понижено служить комусь, зазнає експлуатації.