Словник Української Мови
1. У юдаїзмі: духовний наставник, вчитель релігійного закону, керівник релігійної громади; звертання до такого вчителя або ввічлива форма звертання до чоловіка-єврея.
2. У християнстві: звертання до Ісуса Христа або інших духовних учителів у Євангеліях, що вживається в значенні “вчитель”, “мой учителю”.
1. (геол.) Пов’язаний з рабдітом — різновидом піроксену, що зустрічається у вигляді довгих призматичних кристалів; властивий рабдіту.
2. (геол.) Який містить рабдіт; що складається з рабдіту.
Рабдитоз — медичний термін, що означає паразитарне захворювання, спричинене нематодами роду Rhabditis, які можуть випадково потрапляти в організм людини або тварин та тимчасово локалізуватися в шкірі або кишечнику.
1. Представник родини Rabdoviridae — вірусів з одноланцюжковою РНК негативної полярності, що мають характерну паличкоподібну або кулясту форму зі спіральним капсидом та ліпопротеїновою оболонкою; до цієї родини належать збудники таких небезпечних захворювань, як сказ, везикулярний стоматит та ін.
2. Загальна назва будь-якого вірусу, що входить до таксономічної родини Rhabdoviridae.