Древослів

Словник Української Мови

  • утрикула

    Утрикула — рід рослин родини кропивових, що включає види з характерними жалкими волосками на листках та стеблах, подібно до кропиви, але менш вираженими.

    Утрикула — застаріла або діалектна назва кропиви, зокрема, використовувалась для позначення деяких видів цієї рослини.

  • храповиковий

    1. Який стосується храповика (зубчастого колеса, що входить у зчеплення з іншим зубчастим колесом або ланкою для передачі руху або фіксації положення), призначений для нього або має його властивості.

    2. Який стосується анатомічної кістки зап’ястя (os trapezium), так званого багатокутника або трапеції (устаріла назва — храповик).

  • штуртрап

    1. (морськ.) Мотузкові сходи з дерев’яними або канатними щаблями, що звисають з борту судна і використовуються для підйому чи спуску людей, коли судно стоїть на якорі.

    2. (перен., рідко) Будь-який засіб або спосіб, що дозволяє швидко піднятися, досягти вищого становища, статусу; кар’єрні сходи.

  • утриманець

    1. Особа, яка перебуває на чиємусь утриманні, забезпечується коштами для існування.

    2. Той, хто утримується під вартою або на примусовому утриманні (наприклад, ув’язнений, заручник).

  • храпок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “храп” — невеликий храп, легке хропіння.

    2. Рідкісне позначення невеликого виступу, горбка, особливо на носі (за аналогією зі “храпом” — носом коня).

    3. У технічній термінології — невеликий виступ, кілок або гак, за який щось чіпляють.

  • штуртрос

    Трос, канат або ланцюг, що з’єднує штурвал (кермо) з рульовим пристроєм судна для передачі зусилля і керування напрямком руху.

    У загальному значенні — будь-який трос або тяга, що використовується для дистанційного керування механізмом, заслінкою, клапаном тощо (наприклад, у авіації).

  • утриманий

    1. Який стримує свої почуття, емоції, бажання; поміркований, стриманий.

    2. Побудований на стриманості, поміркованості; невиразний, неяскравий (про стиль, манеру тощо).

    3. Застаріле: той, що перебуває на чиємусь утриманні, на забезпеченні; вихованець, підопічний.

  • хребет

    1. Гірський ланцюг, що простягається на значній відстані та має чітко виражену лінію вершин; гірський хребет.

    2. (анатом.) Кісткова основа тулуба у хребетних тварин і людини, що складається з окремих хребців; позвоночник, спинний хребет.

    3. (перен.) Основна, найважливіша частина чого-небудь, що визначає сутність, структуру; основа, каркас.

    4. (перен., розм.) Про людину як носія певних якостей, що визначають характер, стійкість; опора, основа.

    5. (техн.) Основна несучо-жорстка деталь або конструкція, що йде вздовж чого-небудь (наприклад, середня балка днища судна, основна балка рами автомобіля тощо).

  • штурх

    1. Різкий поштовх рукою або будь-яким предметом, що спричиняє короткочасний рух іншого об’єкта або людини.

    2. (переносне значення) Раптова, енергійна дія, спрямована на активізацію, пожвавлення чогось або когось.

  • уточувати

    1. Робити точним, визначати з більшою точністю, деталізувати, уточнювати.

    2. Надавати чіткішої форми, виразності, робити більш виразним, окресленим (про риси обличчя, контури тощо).