характер

[xɑrɑktɛr] Іменник

Буква:Х

Значення

  1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, що визначають її поведінку, ставлення до навколишнього світу та до самої себе і виявляються в діях, вчинках, манерах.

  2. Тверда воля, сила духу, здатність наполегливо досягати поставленої мети; рішучість, витривалість.

  3. Сукупність відмінних, визначальних рис, властивостей, особливостей чого-небудь (предмета, явища, місцевості тощо).

  4. У літературі та мистецтві: художнє узагальнення, зображення соціально-психологічного типу людини, що володіє індивідуальною самобутністю.

  5. (розм.) Непоступливість, завзятість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів; впертість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. характер, р. характеру, д. характерові, з. характер, о. характером, м. характері, к. характере

Синоніми & Антоніми

Приклади з художньої літератури

  • Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.
    — Володимир Сосюра

Більше записів