Древослів

Словник Української Мови

  • штурмуючий

    1. (від дієслова “штурмувати“) Такий, що здійснює штурм, рішучий напад на укріплену позицію, об’єкт або ворога.

    2. (переносне значення) Такий, що наполегливо та енергійно долає перешкоди, прагне досягти мети; напористий, наступальний.

    3. (у спорті, особливо у футболі) Нападник, гравець атакуючої лінії, основним завданням якого є завершення атак та забиття голів.

  • храпливий

    Який має хрип, хрипкий; що видає хриплі звуки.

    Який часто хрипить, схильний до хрипіння.

  • утрачений

    1. Такий, що втрачений, загублений, позбавлений чогось; позбавлений когось, чогось через смерть, розлуку тощо.

    2. Який не може бути відновлений, повернутий; втрачений назавжди, безповоротно.

    3. (У переносному значенні) Позбавлений життєвих сил, енергії, надії; зневірений, пригнічений.

  • храпливість

    Храпливість — властивість за характером, що виявляється в упертості, завзятті, наполегливості; завзятість, упертість.

    Храпливість — рідкісна, застаріла назва для захворювання дихальних шляхів, що характеризується важким, хрипким диханням; хрипота (зазвичай у тварин).

  • штурмфал

    1. (від нім. Sturmfall — штормовий випадок) У військовій справі — сигнал тривоги, що подається на кораблях у разі раптової небезпеки (наприклад, нападу, пожежі, появи води у трюмі) для негайного збору всього екіпажу за бойовими постами.

    2. (переносно) Раптова, надзвичайно нагальна справа, що вимагає негайних дій; терміновий виклик, екстрена ситуація.

  • утреня

    Утреня (також утреня) — ранкова церковна служба у православ’ї та греко-католицизмі, що відбувається рано вранці або в ніч на великі свята; разом з вечірнею та повечір’ям належить до всеношної.

    Утреня — у староруській та українській книжній традиції — ранкова зоря, світанок, ранок (застаріле).

  • храпля

    1. (діал.) Те саме, що храп — застаріла назва частини кінської збруї, металевої дужки або прута в упряжі, що з’єднує хомут із дугою або оголов’ям.

    2. (діал., перен.) Про людину або тварину, яка дихає важко та шумно (храпить).

  • штурнути

    1. Різким, сильним рухом штовхнути когось або щось, зазвичай з метою зміщення з місця або повалення.

    2. Переносно, розмовне: спонукати, змусити когось до якихось дій, активізувати.

  • утретє

    Прислівник, що означає: втретє, третій раз, під час третьої спроби або в третій черзі.

    Уживається для позначення черговості дії або події, що відбувається після двох попередніх аналогічних випадків.

  • штурнутися

    1. Різко, з силою вдаритися об щось, наштовхнутися на щось тверде або гостре.

    2. Перен. Рішуче зіткнутися з труднощами, перешкодами або небезпекою; кинутися у ризиковану справу.