1. Підтип хордових тварин, що мають внутрішній кістковий або хрящовий хребет (хорду, хребетний стовп) як основу внутрішнього скелета; до хребетних належать риби, земноводні, плазуни, птахи та ссавці (науковий термін: Vertebrata).
-
утраквістичний
1. (істор., рел.) Пов’язаний з утраквізмом — релігійним рухом у Чехії XV–XVI ст., що визнавав причастя для мирян під двома видами (хлібом і вином).
2. (перен.) Характерний для позиції, що поєднує дві протилежні сторони, прагне до компромісу між двома ворогуючими таборами; примиренський.
-
хребець
1. Висока гірська гряда з різко вираженою лінією вершин, що утворює вододіл; гірський хребет.
2. Верхня лінія спини людини або тварини, що утворена хребтом і прилеглими до нього м’язами; спина.
3. Нарізний стрижень у деяких сільськогосподарських знаряддях (наприклад, у плузі), на якому кріпляться леміш, відвал та інші частини.
4. Поздовжня підвищена частина, виступ на поверхні чого-небудь (наприклад, на черепі, панцирі).
-
утраквістський
1. Стосовний до утраквізму — релігійного руху в Речі Посполитій XVI–XVII століть, що виник на основі ідей Сімона Будного та проповідував об’єднання католицької та православної церков на засадах рівноправності.
2. Пов’язаний із прихильниками утраквізму або заснований на його принципах.
-
штучечка
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “штука” у значенні окремий предмет, річ, виріб, яка часто вживається для позначення чогось невеликого, милого або цікавого.
2. (у спеціальному контексті) Може використовуватися як власна назва або неформальний термін для позначення конкретного об’єкта, пристрою, виробу чи твору мистецтва (наприклад, прізвисько виробу, назва предмета в колекції, жартівлива назва технічного пристрою).
-
хребтина
1. Гірський хребет, довга висока гряда гір з чітко вираженою лінією вершин та схилів.
2. У геології — велика лінійно витягнута піднята ділянка земної кори, що утворює основу гірського хребта.
3. У біології (анатомія тварин) — кісткова основа спини, позвоночник; хребетний стовп.
4. У техніці, будівництві — основна, головна несна балка, що сприймає основні навантаження в конструкції (наприклад, у моста, даху, судна).
5. У переносному значенні — основа, головна опора, стрижень чогось (наприклад, ідеї, організації, плану).
-
утрактувати
1. (від лат. tractare — обробляти, обговорювати) У філософській термінології — детально, систематично та всебічно розглядати, аналізувати або викладати певну тему, проблему, поняття або текст у науковій, публіцистичній чи літературній праці.
2. (застаріле, книжне) Узагальнено — ставитися до когось або чогось певним чином, поводитися, трактувати когось/щось.
-
храмобудування
Дія за значенням храм будувати; спорудження храмів, церков.
Галузь будівництва, що спеціалізується на проектуванні та зведенні культових християнських споруд (храмів, церков, каплиць).
-
штучка
1. Зменшувально-пестлива форма від “штука” — невеликий предмет, річ, деталь, часто з відтінком захоплення або іронії.
2. Розмовне позначення хитрого, вигадливого пристрою, механізму або способу дії.
3. Переносно про людину (переважно жінку або дитину), що викликає захоплення, зворушення своєю витонченістю, милістю або хитрість.
4. У технічній та промисловій термінології — окрема одиниця продукції, виріб, предмет, що підраховується (наприклад, “штучка товару”).