1. Який вимагає значних зусиль, праці або напруження; важкий, складний для виконання.
2. (про дихання, рух тощо) Який відбувається з труднощами, невільно; важкий, напружений.
Словник Української Мови
1. Який вимагає значних зусиль, праці або напруження; важкий, складний для виконання.
2. (про дихання, рух тощо) Який відбувається з труднощами, невільно; важкий, напружений.
Шумилиння — власна назва села в Україні, розташованого в Рівненській області, Рівненському районі; адміністративний центр Шумилинської сільської територіальної громади.
Шумилиння — власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Вінницькій області, Жмеринському районі; адміністративний центр Шумилинецької селищної територіальної громади.
Хрипкість — властивість звуків мови, зокрема приголосних, що характеризуються шумом, який утворюється внаслідок тертя повітря об зближені органи мовлення; наявність у вимові хрипких звуків.
Хрипкість — фізична або акустична ознака голосу, звуку, що характеризується низьким тоном і наявністю додаткового шуму через неповне закриття або нерівномірність коливань голосових зв’язок.
1. Властивість або стан того, що є утрудненим; складність, труднощі, перешкода у виконанні, здійсненні чогось.
2. Мед. Ускладнення, порушення нормального перебігу, стану чого-небудь (наприклад, захворювання, фізіологічного процесу).
Хрипота — якість звуку голосу, коли він стає низьким, глухим і нерівним через захворювання горла, зв’язок або втому.
Хрипота — характерний звук, що супроводжує важке дихання або кашель при деяких хворобах органів дихання.
Шумилиночка — зменшувально-пестлива форма від власної назви Шумилина, що може вживатися як неформальне звертання або позначення особи з таким прізвищем.
Шумилиночка — народна або поетична назва рослини, зокрема, видів роду суріпиця (Barbarea) або інших жовтоцвітих трав’янистих рослин, що часто асоціюються з лугами та полями.
Хрипотіння — дія за значенням дієслова “хрипотіти”; звуки, що виникають при цьому.
Хрипотіння — слабкий, сиплий хрип, що супроводжує дихання або мовлення.
1. Дія за значенням дієслова «утруднити»; стан за значенням дієслова «утруднитися»; створення перешкод, ускладнень для кого-, чого-небудь або в чому-небудь.
2. Те, що утруднює, ускладнює щось; перешкода, завада, труднощі.