Кухонне приладдя у вигляді невеликої дірочкової ложки (часто з довгою ручкою) для виймання зварених продуктів з рідини або зняття піни.
Рідше — невелика сітка на ручці, що використовується для аналогічних цілей у кулінарії.
-
утруднити
1. Зробити важким, складним для виконання; ускладнити, перешкодити.
2. (у пасивному стані) Опинитися в скрутному, важкому становищі; зазнати труднощів.
-
хрипуватість
Хрипуватість — властивість за значенням прикметника “хрипуватий“; наявність хрипу, хрипкого звучання в голосі або диханні.
-
шумівний
1. Стосунковий до міста Шумськ (Тернопільська область), пов’язаний з ним або з його мешканцями.
2. Стосунковий до селища Шумське (Донецька область), пов’язаний з ним або з його мешканцями.
-
утруднитися
1. (док., перех.) Зробити важким, складним для виконання; ускладнити щось.
2. (док., зворотне) Набути труднощів у чомусь; зазнати клопоту, зусиль для досягнення чогось.
-
хрипувато
1. Прислівник до прикметника “хрипуватий“; характеризує дію або стан, що супроводжується хрипким, сипким звуком, часто через захворювання або втому голосових зв’язок.
2. У переносному значенні — про щось, що нагадує такий звук своїм тембром або характером (наприклад, про шум вітру, роботу механізму).
-
шуміння
1. Дія за значенням дієслова «шуміти»; вироблення шуму, звуків, що нагадують шум води, вітру, листя тощо.
2. Звуки, що виникають від цієї дії; безладний, нерозбірливий гомін, гуркіт, шелест.
3. Мед. Шум, що виявляється при аускультації серця, легень, судин тощо як ознака порушення їх функціонування.
-
утруднювати
1. Робити важким, складним для виконання; створювати труднощі, перешкоди для чогось.
2. (у пасивному стані) Ставати важким, складним; ускладнюватися.
-
шуміти
1. Видавати шум, гучні звуки, гомін (про природу, предмети, явища).
2. Гучно розмовляти, галасувати, створювати гомін (про людей, групу людей).
3. Бути предметом гучних розмов, обговорень, викликати загальний інтерес або хвилювання (переносне значення).
4. Розквітати, бути в повному цвіту (переносне значення, заст., про рослини).
-
хрипун
1. Людина, яка говорить хрипким, сипким голосом, часто через захворювання або природні особливості голосового апарату.
2. (переносно) Про людину, яка говорить багато, голосно, але безглуздо або пусто; базікало, балакун.
3. (зоол.) Рід птахів родини тиранових (Hirundinea), поширених у Південній Америці; також народна назва деяких птахів, що видають хрипкі звуки.
4. (іхт.) Одна з народних назв риби минь (Lota lota).