Словник Української Мови
Хрис — власна назва, що походить від грецького імені Χρύσης (Хрісес), яке в українській мові традиційно вживається як Хріс або Хрис. У класичній літературі (зокрема, в «Іліаді» Гомера) — ім’я жерця бога Аполлона, батька Хрісеїди.
Хрис — рідкісна чоловіча форма канонічного християнського імені Хрисанф (від грец. Χρύσανθος — «золотоцвітний»), що інколи вживається як самостійне ім’я або скорочена форма.
1. У давньогрецькій міфології — золота статуя, яка, за переказами, впала з неба і була об’єктом поклоніння в Трої; символ міста та залог його благополуччя.
2. У переносному значенні — надзвичайно цінна, священна річ; ідол, фетиш.
1. Щільно закрити, затулити, закрити щільною масою чогось.
2. Захистити від холоду, тепло вкривши, загорнувши когось, щось.
3. Перен., розм. Припинити, зупинити щось (наприклад, плач, сльози).
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на характер предка (галаслива, жвава людина) або на місце проживання (біля шуму, тобто лісу).
2. У місцевій (діалектній) номенклатурі — назва для певної місцевості, річки або іншого географічного об’єкта, що походить від слова «шум» (наприклад, лісиста, галаслива місцевість або ділянка річки з шумливими порогами).
1. Чоловіче ім’я грецького походження (Χρύσανθος), що означає “золотий” або “золотоцвіт”.
2. Ім’я християнського святого, мученика Хрисанфа Римського (III ст.), який разом із дружиною Дарією шанується в православ’ї та католицизмі.
1. Щільно загорнутися, закутатися в одяг, ковдру тощо, щоб зігрітися або сховатися від очей.
2. Перен. Замкнутися в собі, ізолюватися від навколишнього світу, зосередитися на своїх думках або переживаннях.
Хрисанфівна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Хрисанф; означає «дочка Хрисанфа».
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. (заст., діал.) Затишне, укрите місце; закуток, захисток, схованка.