Словник Української Мови
1. Видавати хрипкі, сипкі звуки, зазвичай через захворювання, подразнення або пошкодження дихальних шляхів, горла або голосових зв’язок.
2. Про прилади, механізми тощо: видавати різкий, неприємний, скреготливий звук під час роботи через несправність або тертя.
3. Розмовно, про людину: говорити хрипким, сипливим голосом, часто від хвилювання, втоми або злості.
1. У три рази, у потрійному розмірі або кількості (наприклад: збільшити утроє, утроє більше).
2. На три частини, на три пайки (розділити, поділити утроє).
хрипітися — дієслово, яке вживається переважно в третій особі однини (хрипиться) та множини (хрипляться) для позначення стану, коли в горлі відчувається хрипота, сипіння, що утруднює чи робить болючим процес дихання або говоріння; відчувати хрипоту в горлі.
хрипітися — також може означати стан, коли голос стає хрипким, сипливим, наприклад, від хвороби, напруги або сильних емоцій.
1. Який стосується спільної культури, історії, мови або цивілізації стародавніх народів Месопотамії — шумерів та вавилонян, що часто розглядаються в єдності через їхню культурну спадкоємність.
2. Який поєднує в собі ознаки, елементи або впливи як шумерської, так і вавилонської культур.
1. Зменшувально-пестлива форма від прикметника “хрипкий”: що має слабкий, негучний, трохи хрипкий звук.
2. (Переносно) Про голос або звук: ніжний, м’який, з легкою хрипотінкою, що викликає співчуття або зворушення.
1. Який стосується стародавнього народу шумерів, що мешкав у Південній Месопотамії (нині південь Іраку) та створив одну з перших цивілізацій у світі.
2. Який стосується мови шумерів, що належить до ізольованих мов і була першою писемною мовою людства (клинопис).
3. Який стосується культури, мистецтва, історії, релігії або матеріальних пам’яток, створених шумерською цивілізацією.
Який викликає труднощі, ускладнює щось; такий, що потребує значних зусиль для виконання чи подолання.
Шумилина — українське прізвище.
Шумилина — рід рослин родини тонконогових (Poaceae), звичайна назва яких — миши́й, або миші́й (Vulpia).