Хрипкість — властивість звуків мови, зокрема приголосних, що характеризуються шумом, який утворюється внаслідок тертя повітря об зближені органи мовлення; наявність у вимові хрипких звуків.
Хрипкість — фізична або акустична ознака голосу, звуку, що характеризується низьким тоном і наявністю додаткового шуму через неповне закриття або нерівномірність коливань голосових зв’язок.