Значення
-
Хрипкість — властивість звуків мови, зокрема приголосних, що характеризуються шумом, який утворюється внаслідок тертя повітря об зближені органи мовлення; наявність у вимові хрипких звуків.
-
Хрипкість — фізична або акустична ознака голосу, звуку, що характеризується низьким тоном і наявністю додаткового шуму через неповне закриття або нерівномірність коливань голосових зв’язок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хрипкість, р. хрипкості, д. хрипкості, з. хрипкість, о. хрипкістю, м. хрипкості, к. хрипкосте