Словник Української Мови
1. Народна картинка, яка поєднує малюнок (часто примітивний, але виразний) з пояснювальним текстом, що була поширена в Україні з XVII–XVIII століть як засіб масової інформації, освіти та розваги.
2. Виріб з лубу (внутрішньої частини кори листяних дерев), наприклад, короб, скриня або туес.
3. Заст. або діал. Сама кора липи, дуба, в’яза тощо, знята з дерева для виготовлення різноманітних виробів.
1. Властивість за значенням прикметника “лубочний”; примітивність, спрощеність, наївна прямолінійність у творі мистецтва, літератури тощо, що нагадує стиль народного лубка.
2. Характерна риса, якість чогось, що виконано в манері лубка; навмисне або неусвідомлене наслідування художніх прийомів народної картинки з її умовністю, яскравістю кольорів, чіткістю контурів і простотою сюжету.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “луб” — тонкий шар деревини під корою, луб’яний шар.
2. Народна картинка, часто релігійного, моралізаторського або сатиричного змісту, що виконувалася технікою ксилографії (гравюри на дереві) та розфарбовувалася від руки; характерний вид народної графіки в Україні, Росії та інших країнах.
3. Переносно — про щось надто спрощене, примітивне у зображенні чи трактуванні (наприклад, “лубочна картинка”, “лубочна література”).
1. Спеціальна речовина (олія, мастило, гель тощо), яку наносять на поверхні, що взаємодіють між собою, для зменшення тертя та зношування, полегшення ковзання або запобігання заїданню механізмів; технічне мастило.
2. У медицині та побуті — спеціальний засіб (часто на силіконовій або водній основі), що застосовується для зменшення тертя та дискомфорту, підвищення ковзання під час сексуальних контактів або медичних маніпуляцій.
Пристрій або механізм для автоматичного або ручного подавання мастила (мастильних матеріалів) до поверхонь тертя вузлів машин, механізмів чи обладнання.
Резервуар, ємність або система для зберігання та подавання мастильних матеріалів у технологічних процесах, наприклад, у пресах, компресорах або транспортних конвеєрах.
Спеціальна одиниця обладнання в промисловості, призначена для централізованої чи точкової лубрикації (змащення) важкодоступних або критичних вузлів.
Процес нанесення мастильних матеріалів (мастил, олив, мазей) на поверхні деталей, що труться, для зменшення тертя та зношування.
Технічне обслуговування механізмів шляхом додавання мастила до вузлів тертя.
У переносному значенні — дії, спрямовані на полегшення, унормування або покращення будь-яких процесів, взаємин.
Який має лубу, тобто шар кори під зовнішньою корою дерева або куща.
У переносному значенні: грубуватий, невихований, невитончений у поведінці, манірах.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
2. (заст.) Те саме, що луб’яний — виготовлений з лубу, стовбурової кори липи, в’яза тощо; лубяний.