1. (вживається переважно в усталених виразах) Старанно, зі старанням, охоче, з охотою.
2. (застаріле) Добре, корисно, на благо.
Словник Української Мови
1. (вживається переважно в усталених виразах) Старанно, зі старанням, охоче, з охотою.
2. (застаріле) Добре, корисно, на благо.
1. (Ра́до) — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
2. (Ра́до) — власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі, Турківській міській громаді.
Радомир — чоловіче особове ім’я слов’янського походження, утворене від основ “рад-” (радість, радіти) та “-мир” (мир, спокій), що може тлумачитися як “той, хто радіє миру” або “той, хто несе радість і мир”.
Радомир — історична назва міста в Болгарії (сучасна Софія) у період Першого Болгарського царства (IX–XIV століття).
Радомир — село в Україні, у складі Горохівської селищної громади Володимирського району Волинської області.
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Радомир за допомогою суфікса -івн(а), що вказує на походження або належність (дочка Радомира).
Радомирович — українське прізвище, що походить від чоловічого імені Радомир (утвореного від основ «рад-» і «-мир») з допомогою патронімічного суфікса -ович, який вказує на належність до роду, синівство («син Радомира»).